ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕОРІЙ РЕГІОНАЛЬНОЇ КОНВЕРГЕНЦІЇ В ГЛОБАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Аннотация

В статті розглянуті основні теорії регіонального економічного росту та розвитку. Систематизовані напрямки і школи теорій регіонального розвитку, розкрито їх зміст, встановлені основні фактори росу та розвитку, виділені сильні сторони та вказані недоліки інших теорій та моделей з позиції їх можливого застосування в реальних умовах соціально-економічних перетворень в країні. 

Ціль роботи – встановлення можливості застосування моделей, побудованих на основі інших теорій в реальних умова функціонування регіонів України. 

Метод дослідження – логічний аналіз для узагальнення теоретичних засад інших теорії розвитку регіонів та візуально-графічний метод – для представлення результатів емпіричних досліджень в наочній формі. 

Додаткової значущості проблемі що досліджується, надає необхідність систематизації сучасних економічних теорій та їх кореляція з домінуючими у світі парадигмами соціально-економічного розвитку. 

Основним етапом концептуального дослідження є вивчення зарубіжного теоретичного досвіду регіонального економічного розвитку і моделей конвергенції з метою виявлення сутності інтеграційних процесів та природи їх виникнення. 

Історично в множині теорій регіонального зростання виділяють чотири напрямки: неокласичні теорії конвергенції, теорії кумулятивного росту, нові теорії регіонального росту та інші теорії, що пояснюють приватні або окремі питання регіонального розвитку. 

Проведений аналіз теорій і моделей регіонального економічного розвитку продемонстрував їх велику кількість та різноманітність, причому вони були створені та протестовані на концепціях розвитку в різних країнах, що виключає можливість прямого застосування зарубіжних теорій і моделей, потребуючи попередньої адаптації до умов української дійсності. Для сьогоднішнього рівня соціально-економічного розвитку українських регіонів представляється можливим використання комбінованої моделі, складеної із теорій: кумулятивного напрямку – взаємної кумулятивної причинної обумовленості, полюсів росту; некласичного – сходження або конвергенції; нових теорій – просторових ефектів і інших – сировинної та теорії секторів.